Вапно, історичні факти
- 09 April 2017 11:43:13
- Reviews :0
- Views: 14910
-
Як ви думаєте, чому в старовину майже всі приміщення білили вапном, а
не крейдою ?? Одні кажуть - це було модно, інші - тому що нічого іншого
не було. І ті й інші частково мають рацію, але після проведених
хіміко-історичних аналізів студентами Київського політехнічного інституту в 2007 році, спливли ще деякі цікаві факти.
У
17-18 століттях вапно була чи не єдиним в'яжучим, за допомогою якого
будували будинки і храми, тому її було в предостатній кількості. Проста
людина не могла собі дозволити побудувати будинок з каменю та вапна, але
побілити - цілком можливо
У ті далекі часи люди дуже дорожили
своїм здоров'ям, оскільки звернутися до лікаря міг собі дозволити далеко
не кожен, та й не завжди це допомагало. Антибіотиків раніше не було, і
різні епідемії були досить частим явищем. Відомі випадки, коли епідемії
знищували цілі міста. Гашене вапно працює як природний очищувач повітря, поглинає вуглекислий газ і завдяки лужному середовищу знищує патогенні мікроорганізми.
В
процесі випалу вапняку з нього віддаляється вуглекислий газ, який
відновлюється в процесі експлуатації, тобто гашене вапно завжди прагне
до повернення в свый первинний стан каменю вапняку. Завдяки цій
властивості вапно до XIX століття була єдиним в'яжучим матеріалом для
будівництва будівель. В будівельне вапно для плавності процесу
схоплювання додавали різні гідрофобні добавки органічного походження, в
стародавньому Римі це були свиняче сало і зсіла кров різних тварин,
звідси і пішов вислів «будувати на крові», нічого спільного з людськими
жертвами він не має. У стародавній Русі додавали лляну січку, відвари
соснової кори, сир, бичачий жир. А ось при будівництві православних
храмів замість крові і жиру додавали пташині яйця. Так як застосування
крові та жиру в будівництві, церква засуджувала.
Гасили
вапно у спеціальних «Творильних» ямах і чим довше вапно гасилась, тим
якісніше вона було. В основному термін гасіння вапна становив від 1
місяця до 100років !! А якщо згадати, як за часів Рубльова гасили вапно
для грунту під фрески, її гасили сорок років !!
«Творильні» ями
раніше передавалися у спадок як найбільший скарб, а ті хто ними володів,
були дуже шанованими людьми оскільки у кожного майстра були свої
секрети. Адже мало просто засипати вапно і залити водою, потрібно знати
коли додати води і якої, коли досипати солі, зустрічаються згадки, що в
«Творильні» ями додавали борошно. Можливо саме звідси і пішли популярні
слова - творець, творчість.