Вапно, історичні факти

Як ви думаєте, чому в старовину майже всі приміщення білили вапном, а не крейдою ?? Одні кажуть - це було модно, інші - тому що нічого іншого не було. І ті й інші частково мають рацію, але після проведених хіміко-історичних аналізів студентами Київського політехнічного інституту в 2007 році, спливли ще деякі цікаві факти.

У 17-18 століттях вапно була чи не єдиним в'яжучим, за допомогою якого будували будинки і храми, тому її було в предостатній кількості. Проста людина не могла собі дозволити побудувати будинок з каменю та вапна, але побілити - цілком можливо

У ті далекі часи люди дуже дорожили своїм здоров'ям, оскільки звернутися до лікаря міг собі дозволити далеко не кожен, та й не завжди це допомагало. Антибіотиків раніше не було, і різні епідемії були досить частим явищем. Відомі випадки, коли епідемії знищували цілі міста. Гашене вапно працює як природний очищувач повітря, поглинає вуглекислий газ і завдяки лужному середовищу знищує патогенні мікроорганізми.

В процесі випалу вапняку з нього віддаляється вуглекислий газ, який відновлюється в процесі експлуатації, тобто гашене вапно завжди прагне до повернення в свый первинний стан каменю вапняку. Завдяки цій властивості вапно до XIX століття була єдиним в'яжучим матеріалом для будівництва будівель. В будівельне вапно для плавності процесу схоплювання додавали різні гідрофобні добавки органічного походження, в стародавньому Римі це були свиняче сало і зсіла кров різних тварин, звідси і пішов вислів «будувати на крові», нічого спільного з людськими жертвами він не має. У стародавній Русі додавали лляну січку, відвари соснової кори, сир, бичачий жир. А ось при будівництві православних храмів замість крові і жиру додавали пташині яйця. Так як застосування крові та жиру в будівництві, церква засуджувала.

Гасили вапно у спеціальних «Творильних» ямах і чим довше вапно гасилась, тим якісніше вона було. В основному термін гасіння вапна становив від 1 місяця до 100років !! А якщо згадати, як за часів Рубльова гасили вапно для грунту під фрески, її гасили сорок років !!

«Творильні» ями раніше передавалися у спадок як найбільший скарб, а ті хто ними володів, були дуже шанованими людьми оскільки у кожного майстра були свої секрети. Адже мало просто засипати вапно і залити водою, потрібно знати коли додати води і якої, коли досипати солі, зустрічаються згадки, що в «Творильні» ями додавали борошно. Можливо саме звідси і пішли популярні слова - творець, творчість.